1939 р. - кафедри фізичного відділення фізико-математичного факультету перетворюються в
самостійний фізичний факультет. Вивчення діелектриків ведеться в лабораторіях електрофізики,
діелектриків, високої частоти й електронних вимірів.

1943 р. - кафедра відновлює свою діяльність у складі фізико-математичного факультету. Є.В. Синяков,
повернувшись після важкого поранення з армії, починає вивчення електропровідності
рутилу - матеріалу, важливого в конденсаторобудуванні. Ці роботи ведуться під керівництвом
проф. Сканаві Г.І. - керівника однієї з лабораторій Фізичного інституту АН СРСР

1944 р. - академіком АН СРСР Вулом Б.М. відкрито новий сегнетоелектрик - титанат барію. Його
незвичайні властивості, важливість проблем фазових переходів для фундаментальної фізики,
величезні перспективи технічного застосування привернули увагу учених в усьому світі. На кафедрі
електрофізики Е.В. Синяков починає дослідження сегнетелектричних властивостей кераміки
титанату барію. У той же період, під керівництвом завідувача кафедрою проф. Коломойцева Ф.І.,
проводяться дослідження впливу високоенергетичного випромінювання на полімери. Цікаві
роботи в цьому напрямку були виконані О.Я. Якуніним (згодом - декан радіофізичного факультету)
і Ф.Ф. Коджеспіровим.

1951 р. - провідні співробітники кафедри (проф. Коломойцев Ф.І., доц. Синяков Є.В.) разом з іншими
викладачами фізмата беруть участь у роботі з організації фізико-технічного факультету ДДУ.

1961 р. - фізико-математичний факультет ДДУ знову розділяється на механіко - математичний і
фізичний. Частина співробітників кафедри електрофізики, на чолі з проф. Коломойцевим Ф.І.
створюють нову кафедру - радіоелектроніки, а пізніше, ще одну - фізики СВЧ. Розвиток цих
кафедр згодом визначив створення радіофізичного факультету.

1962 р. - на чолі кафедри електрофізики стає проф. Синяков Є.В. Потреби електронної
промисловості диктують розширення наукової тематики кафедри. У 60-і роки вивчаються
напівпровідникові оксидні феромагнітні сполуки - ферити (доц. Авраменко В.П.,
доц. Барташевський Є.Л.), розробляються принципово нові керамічні нелінійні резистори
на основі складних оксидів (доц. Б.К. Чорний ), друкуються роботи з вирощування монокристалів
титанату барію шляхом спонтанної кристалізації (доц. Кудзін А.Ю.). Основним науковим напрямком
є дослідження в області сегнетоелектрики.

1965 р. - створення нових могутніх джерел випромінювання - лазерів, визначило потребу в
матеріалах, за допомогою яких можна генерувати випромінювання і керувати їм. Виникає новий
напрямок у науці і техниці - оптоелектроніка. На кафедрі електрофізики впроваджуються методики
вирощування монокристалів шляхом витягування з розплаву. Одним з перших вирощуються
кристали германату вісмуту.

1966 р. - у павільйоні "Фізика" АН СРСР демонструються прилади, розроблені на кафедрі
електрофізики. Датчики вологості одержують срібну і бронзову медаль Виставки досягнень
народного господарства СРСР.
Наприкінці 60-х років з'являються перші госпдоговорні роботи, створюються й удосконалюються
саморобні установки по вирощуванню кристалів за методом Чохральського. У 70-х роках
вирощування і дослідження кристалів активних діелектриків, тобто кристалів, параметрами яких
можна керувати за допомогою зовнішніх впливів, стає основним напрямком наукових досліджень
кафедри.

1978 р. - завідувачем кафедрою стає Кудзін А.Ю. Він розвертає крупномасштабні фундаментальні
та прикладні дослідницькі роботи з росту кристалів. Зміцнюються зв'язки з ведучими вузами і
науковими центрами країни. Зростає кількість госпдоговірних робіт. У середині 80-х років
чисельність наукових співробітників, викладачів і аспірантів кафедри перевищує 60 чоловік.

1985 р. - фізичний факультет переїжджає в новий корпус створюється 15 навчальних і наукових
лабораторій , у тому числі 2 ростові і 1 технологічна. Розвиток матеріальної бази дозволяє підняти
температуру синтезу, поліпшити якість і збільшити обсяг вирощуваних кристалів.

1987 р. - при кафедрі створюється галузева лабораторія кристалів світловодних засобів зв'язку,
що надалі переростає в самостійну науково-виробничу фірму "Елент А" (керівник - кандидат
фіз.-мат. наук Акімов С.В.)

1988 р. - кафедра електрофізики проводить четверту Всесоюзну школу-семінар з сегнетоеластиків.
Це з'явилося визнанням заслуг учених кафедри і, у першу чергу, проф. Дудник О.Ф., під
керівництвом якої в 80-і роки інтенсивно проводяться теоретичні й експериментальні дослідження
нового класу кристалів --фероеластиков, а також інших нових матеріалів, що одержали назву
фероїков. Саме в той час остаточно склалася наукова школа кафедри електрофізики, яку можна
назвати: "Фізика кристалів активних діелектриків" і яка відома не тільки в нашій країні, але і за
кордоном.

1989 р. - при кафедрі створюється науково-дослідна держбюджетна лабораторія
"Фізика кристалів активних діелектриків" .

1998 р. - завідувачем кафедрою стає проф. Волнянський М.Д. Розвиваються дослідження в області
слабополярних сегнетоелектриків. З ініціативи кафедри в Дніпропетровську проводиться
IV Українсько-Польський симпозіум з фазових переходах і сегнетоелектричних явищ.

2001 р. - тематика і методи наукових досліджень, перелік дисциплін, що читаються студентам
відповідно потребам економіки країни у фахівцях, давно вийшли за рамки терміну "електрофізика".
Кафедра змінює свою назву. Відтепер це кафедра фізики твердого тіла. Завідувачем стає
проф.Дуда В.М.